Размышления о "серебре" и "золоте" (не мои)

Валентин Панарин
По стихотворению Любови Берегини
«Молчание золото»
http://www.stihi.ru/2011/10/05/2531

Молчанье - золото, а слово – серебро.
Девиз не новый, но не всё так просто.
В словах живут надежда и добро,
Молчание – поминки у погоста.

Но в жизни случаев немало и смурных,
Когда молчание бывает во спасенье.
И говорят, в делах любовных и иных
Советчик - сердце, собственное мненье.

Оно подскажет, когда следует молчать.
А иногда не грех и высказать сужденье.
Бывает слово, как безжалостный палач,
Бывает, как букет на день рожденья.

И где, какой нам выбрать вариант,
Решать за всех поистине негоже.
На всей земле слов целый миллиард,
Но только наше нам всего дороже.

Покой дай сердцу, слову серебро.
И не покинет Бог нас в светлом бдении,
А на душе от слов Его светло,
От мудрости Его идёт прозрение.

Молчанье – золото. Пускай твердит молва.
Но мудрость, ты не золотом расшита,
А серебром печатаешь слова.
И в тех словах знамение сокрыто.

А это на украинском языке (перевод был с этого текста) ***
Мовчання - золото
http://www.stihi.ru/2011/10/05/2531

Мовчання – золото, розмова – срібло…
Знайома мудрість? – Вона відносна:
В словах буває осяйне світло,
А від мовчання буває млосно…

В житті немало умов трагічних,
В яких мовчання спасінням буде…
Немає тверджень незмінних, вічних –
Хай шепіт серця пильнують люди:

Воно підкаже, коли мовчати,
Щоб простір гнівом не отруїти,
Де щирим словом слід лікувати,
Як дарувати сердечні квіти…

Тут варіантів така безмежність, -
Багатий вибір – для нас вагання…
Підказуй, совість! – Бо протилежність
Теж має право на існування!..

Дай серцю тишу, дай мови срібло –
Найбільша цінність – Творцю довіра:
Від Нього ллється нам в душі світло,
Миттєва мудрість – сердечна міра…

Я дуже вдячна мовчанню-золоту:
Воно карбує срібні слова!
Таку лиш Мудрість шаную змолоду,
Бо в серці сила її жива!